Рене декарт філософія

12.10.2018
0
1
Філософія Рене Декарта

Рене Декарт (латинізоване ім’я – Картезй) (1596-1650), французький філософ, математик і натураліст, більше за інших відповідальний за ідеї та методи, що відокремлюють епоху Нового часу від Cредневековья. Декарт народився в сім’ї дрібнопомісного дворянина. Для раннього періоду життя Декарта важливо, що він навчався в організованому єзуїтами коллеже Ла-Флеш, де вивчав схоластичну філософію і де провів більше восьми років. Там, пише Декарт у «Міркуваннях», він переконався, як мало ми знаємо, хоча в математиці справи в цьому сенсі йдуть краще, ніж у будь-якій іншій області; він зрозумів також, що для виявлення істини необхідно відмовитися від опори на авторитет, що належить традиції або сьогоднішнього дня, і не приймати нічого на віру, поки воно не буде остаточно доведено. Декарт рано почав сумніватися в цінності книжкової вченості, так як, на його думку, у багатьох наук відсутня надійна основа. Хоча Декарт був католиком, але у свій час він брав участь на боці протестантів у Тридцятилітній війні. У коло його інтересів входила верхова їзда, музика, фехтування і танці. У віці 23 років під час перебування на зимових квартирах в Німеччині він сформулював основні ідеї свого методу. Десять років по тому він перебрався до Голландії, щоб в мирі і спокої займатися дослідженнями. У 1649 р мав європейську популярність Декарт, на запрошення королеви Христини, відправляється в Стокгольм, щоб організувати й очолити Королівську академію наук. Але суворою, шведської зими він не переніс, захворів і помер у лютому 1650 Метою Декарта був опис природи за допомогою математичних законів. Центральна проблема метафізики – відношення свідомості і матерії – отримала рішення, яке, істинно воно або помилково, є найвпливовішою доктриною Нового часу. Він був як математиком, так і філософом, ставимо перед собою завдання створити заново філософію, встановивши її на непорушних засадах безперечного знання. Був абсолютно незадоволений всім корпусом знання, який придбав в коледжі і який відбивав стан філософії в той час, і прагнув переглянути всі минулі традиції, але на відміну від Бекона звертався до досвіду, а до розуму. Основою для перетворення філософії вважав математику і тому посилено займався нею. Декарт писав, що його не влаштовує кабінетна вченість і що все можна знайти в «великій книзі світу і в собі самому», і все своє життя дотримувався цим принципам. Насамперед він вивчав світ і тому мало читав творів інших авторів, вважаючи, що не варто даремно витрачати час. Декарт був експериментатором і дослідником, чим нагадував Галілея, і хапався за все, що могло дати практичне застосування, тому він був не тільки філософом, але і найбільшим ученим. Він – творець сучасної алгебри та аналітичної геометрії і один з творців механіки. Декарт – автор закону заломлення світла, він багато зробив для фізіології, психології, фізики. Основні твори Декарта: «Роздуми про метод» (1637), «Метафізичні роздуми» (1641), «Начала філософії» (1644), «Правила для керівництва розуму» та ін. Філософія для Декарта постає основою всіх наук, у фундаменті якої знаходиться метафізика. Він писав у «Засадах філософії»: «Уся філософія подібна дереву, корені якого – метафізика, стовбур – фізика, а гілки, що виходять від цього стовбура, – всі інші науки, що зводяться до трьох головних: медицини, механіки й етики. Подібно до того, як плоди збирають не з коренів і не зі стовбура дерева, а тільки з-решт гілок, так і особлива корисність філософії залежить від тих її частин, які можуть бути вивчені тільки під кінець ». Декарт відкидає безплідність умоглядною шкільної філософії і протиставляє їй таку практичну філософію, за допомогою якої, знаючи силу і дії вогню, води, повітря, зірок, небес і всіх інших навколишніх нас тіл, ми могли б точним способом використовувати їх для різних цілей і зробити господарями і панами природи. Практичний метод Декарта полягає в переході від загального до конкретного, основою якого завжди виступала математика. Він вважає, що всі науки мають бути підпорядковані математики: вона повинна мати статус «загальної математики, бо містить в собі все те, завдяки чому інші називаються частинами математики» (Избр. Произв. С. 93-94). Це означало, що пізнання природи представляє собою пізнання всього того, що може бути зафіксовано математично. Декарт пов’язував наукове мислення з філософськими принципами і прагнув підвести під цей зв’язок раціональну основу, намагаючись обґрунтувати основні вихідні установки філософії. Тому він вважається основоположником сучасної західної філософії. Він прагнув побудувати наукове знання в систематичному вигляді, а це можливо тільки, якщо воно буде споруджено на очевидному і достовірному затвердження. Таким твердженням Декарт вважав судження: «Я мислю, отже, існую» (Cogito, ergo sum). Хід думки Декарта такий: все необхідно піддавати сумніву, так як у всьому можна сумніватися, крім мислення. Навіть якщо мої думки помилкові, все одно я думаю, коли вони приходять до мене. Декарт використовує термін «мислення», щоб охопити всі свідому духовну діяльність. Впевненість, що він є «мисляча річ», дає Декарту основу для конструювання всієї будівлі знання. Він встановив це за допомогою методу сумніви і того, що він називає «світлом розуму». Однак це не скепсис, який був в античній філософії, сумнів для Декарта – лише засіб побудови міцного знання, а не самоціль. Скепсис Декарта – скепсис методологічний, який повинен привести до первинної достовірності. Якщо для Бекона вихідна достовірність полягала в тому, щоб спиратися на чуттєве пізнання, досвід, то Декарт як раціоналіст не задовольняється цим, бо розуміє, що почуття можуть обманювати людини і що на них спиратися ніяк не можна. Він також вважав, що не можна довірятися авторитетам, оскільки виникає питання про те, звідки виникає достовірність авторитетів. Декарту необхідно така підстава, яке не викликає жодного сумніву. Він пише, що якщо відкинути і проголосити помилковим все, в чому можна сумніватися, то можна припустити, що немає Бога, неба, тіла, але не можна сказати, що не існуємо ми, які таким чином мислимо. Бо це неприродно вважати, що те, що мислить, не існує. А тому той факт, що виражається словами: «Я мислю, отже, існую», є найвірогіднішим для тих, хто правильно філософствує. «Cogito» Декарта тісно пов’язане з розвитком, насамперед математики, природознавства. Декарт писав, що лише арифметика і геометрія містять щось достовірне і безсумнівне. І уві сні і наяву, говорить Декарт, два плюс три завжди дорівнює п’яти, а прямокутник має не більше чотирьох сторін. Неможливо, щоб такі очевидні істини піддавалися сумніву. «Cogito» Декарта – це мисляча субстанція, яка відкрита нам безпосередньо, в той час як інша субстанція, а саме матеріальна, розкривається нам опосередковано. Таким чином, мисляча субстанція – це мислення, а матеріальна субстанція – це тіло, вона володіє акціденціямі – формою, положенням, рухом на місці і т. Д. Мисляча субстанція не володіє протяжністю, вона неподільна, матеріальна ж субстанція, або тілесна, навпаки, володіє протяжністю, вона ділена на окремі частини. Матерія – така субстанція, яка ділиться до нескінченності. У той же час Декарт не визнавав атомів, для нього не існувало і порожнечі. Декарт своїм вченням заклав основи дуалізму – протиставлення двох субстанцій: мислення і матерії. Він визнає, що мислення і матерія не залежать одне від одного. Субстанція – це така піч, яка для свого існування не потребує ні в чому, а тільки в самій собі. Тому Декарт дійшов висновку, що досконалої субстанцією є тільки Бог, який для нього – лише гарант істинності пізнання; За Декарту, Бог не здатний обманювати людини, як це трапляється часто-густо в житті. При цьому Декарт дотримувався принципу гносеологічного оптимізму, згідно з яким можливості пізнання безмежні. Тісно пов’язана з проблемою протяжності речей і проблема руху, джерело якого Декарт бачить поза матерії. Якщо наведене в рух тіло рухається, то його може привести в стан спокою щось таке, що знаходиться поза полем. Це була чітко механістична позиція. Механіка для Декарта виступала як найважливіша конкретизація «загальної математики». Декарт – основоположник наукової космогонії. Він автор першої новоєвропейської теорії походження Всесвіту. Хоча світ створений Богом, Бог не приймає участі у його подальшому розвитку. Світ розвивається за природним законам. Закони природи достатні для того, щоб зрозуміти не тільки відбуваються в природі явища, але і її еволюцію. Декарт припускає, що природа була створена Богом у вигляді первісного хаосу її частин та їх рухів. За Декарту, однорідна матерія подрібнюваністю на частини, що мають різні форми та розміри. В процесі дроблення та взаємодії формуються три групи елементів матерії – легкі і різноманітної форми (вогонь); відшліфовані частки круглої форми (повітря); великі, повільно рухаються частинки (земля). Всі ці частинки спочатку рухалися хаотично і були хаотично перемішані. Однак, на думку Декарта, закони природи такі, що вони достатні, щоб змусити частини матерії розташуватися у вельми стрункому порядку. Завдяки цим законам матерія приймає форму нашого «вельми досконалого світу». З первинного хаосу завдяки взаємодіям частинок утворилися вихори, кожен з яких має свій центр. Безперервне тертя часток один про одного шліфує їх і дробить. Відшліфовані круглі частинки, перебуваючи в безперервному круговому русі, утворюють матерію «неба», роздроблені частини випинаються до центру, утворюючи матерію «вогню». Цей вогонь з тонких частинок, що у бурхливому русі, формує зірки і Сонце. Більш масивні частинки витісняються до периферії, сцепліваются і утворюють тіла планет. Кожна планета втягується своїм вихором в круговий рух біля центрального світила. Космогонічна теорія Декарта пояснювала добовий рух Землі навколо своєї осі і її річний рух навколо Сонця. Але пояснити не могла інших особливостей Сонячної системи, в тому числі законів Кеплера. Це була умоглядна космогонія, натурфілософські схема, яка не обґрунтована математично. І тим не менше їй притаманне велике достоїнство – ідея розвитку, разюче смілива для тієї епохи. Еволюційна картина світу швидко поширювалася в науці. Величчю відкривалися горизонтів вчення Декарта захопило кращі уми і надовго визначило подальший розвиток фізики і всього природознавства. Механіцизм Декарта проявився у всіх інших областях дослідження, зокрема, в поясненні характеру діяльності рослинних і особливо тваринних організмів. З цих основних положень картезіанської філософії випливав основний принцип механіцизму Декарта, а саме, що людина являє собою машину, своєрідну, але все-таки машину, позбавлену будь-якої душі, ні рослинною, ні чувствующей. Дії людини в своїй мимовільної, безумовно-рефлекторної формою подібні діям тварини. Одним із проявів механістичного підходу до людини стало вчення Декарта про пристрасті. Він розглядає пристрасті, якими володіє людський організм, більше з фізіологічної точки зору, вважаючи, що пристрасті відображають ті чи інші дії людського тіла. Все різноманіття людських пристрастей він звів до шести основних: подив, любові, ненависті, бажанням, радості, печалі. Раціоналізм Декарта проявлявся також у розгляді людини як розумної істоти, якого відрізняють насамперед доцільна діяльність і мова. Вирішуючи психофізіологічну проблему співвідношення духовного і тілесного, Декарт визнавав незалежність першого від другого. Для Декарта розумове, інтелектуальне є єдино істинним, початковим і переважаючим. Однак Декарт зовсім не визнає, що матеріальна і духовна субстанції можуть вплинути на напрямок течії процесів в протилежній субстанції. Більше того, Декарт намагався визначити центр зосередження цьому зв’язку чисто механічно, а саме: в шишкоподібної залозі мозку. Декарт визнавав існування у людини вроджених ідей, які характеризуються незалежністю від зовнішніх предметів, ясністю, виразністю, простотою. Вищим вродженим поняттям виступає поняття Бога. Крім вроджених понять існують і вроджені аксіоми, як наприклад: «дві величини, рівні третьої, рівні між собою». До природжених Декарт відносив також і логічні закони. Пізнання, за Декарту, освітлено світлом розуму, а оману виникає внаслідок того, що людина має вільну волю, яка представляє собою ірраціональне начало в людині. В “Роздумах про метод» Декарт описує ті правила, які дають спосіб досягнення найбільш істинного, достовірного пізнання. Ці правила, яких дотримувався і сам Декарт, такі: 1) виходити у своїх міркуваннях тільки з таких положень, які постають у розумі ясними і виразними і не викликають ніяких сумнівів у своїй істинності; 2) розділяти кожну складну проблему на складові її приватні питання, щоб кожну частину окремо краще вирішити; 3) у своїх міркуваннях намагатися переходити від предметів найпростіших і легко пізнаваних до пізнання більш складних речей, від відомого і доведеного – до менш відомому і недоведеним; 4) намагатися не робити ніяких пропусків у своїх міркуваннях в процесі логічного ходу думок. Головний метод пізнання для Рене Декарта – дедукція, яка спирається на аксіоми. «Істинне знання своє джерело знаходить в розумі». Справжня дедукція повинна полягати в отриманні нового знання. Вона мислилася Рене Декартом як евристичний метод. Згідно Декарту, вирішальним свідченням істинності знання є його внутрішня логічність, ясність і очевидність. Логічними ознаками достовірності знання є загальність і необхідність. Дані істини неможливо вивести з досвіду, так як вони містяться в розумі і притаманні нам від народження. Однак раціоналісти не нехтували досвідом, вважаючи його результати підтвердженням аксіом.

Роль Декарта і його філософії важко переоцінити. Вплив його на всю подальшу філософську думку величезне. Вчення і різні напрямки в філософії, розвивали ідеї Декарта, отримали назву «картезіанство» (від латинізованої форми його імені – Картезия). А принципи сучасної науки, закладені Декартом, досі називаються картезіанським ідеалом науки.

ПОДІЛИТИСЯ:

« Ф. Бекон. Вчення про метод Вчення про субстанцію »


рене декарт філософія
Рене Декарт
Frans Hals - Portret van Ren? Descartes.jpg

|портрет=

|портрет=

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Декарт (значення).

Рене? Дека?рт (фр. Ren? Descartes, лат. Renatus Cartesius — Ренат Картезій; 31 березня 1596(15960331), Ла-Е-ан-Турен (фр. La Haye en Touraine) [зараз місто Декарт], департамент Ендр і Луара, Франція — 11 лютого 1650, Стокгольм) — французький філософ, фізик, фізіолог, математик, основоположник аналітичної геометрії. У математиці Декарт запровадив Декартову систему координат, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних позначень. У фізиці він сформулював закон збереження кількості руху, запровадив поняття імпульсу сили. Декарт — автор методу радикального сумніву в філософії, механіцизму у фізиці, предтеча рефлексології.

Біографія

Рене Декарт народився 31 березня 1596 року в місті Лае (тепер Декарт), департамент Ендр і Луара, Франція. Він отримав від батька невеликий спадок, який дозволив йому присвятити своє життя науці та мандрівкам. З 1607 по 1615 роки Декарт навчався в єзуїтському колежі Генріха Великого в Ла-Флеші[2], де отримав добру гуманітарну та математичну освіту. Він проявляв великі здібності до філософії, фізики та психології. Через слабке здоров'я директор коледжу звільнив Декарта від відвідування ранкових богослужінь і дозволив йому залишатися у ліжку до полудня — звичка, яка збереглася у Декарта на все життя. Саме ці тихі ранкові години були для нього особливо живодайними у творчому відношенні.

Після коледжу Декарт навчався в університеті Пуатьє, отримавши в 1616 році диплом бакалавра і ліцензію правника, виконуючи волю батька, який бажав, щоб син став юристом[3].

Після закінчення освіти Декарт проводив у Парижі безтурботне життя, повне насолоди. Але врешті-решт такий спосіб життя став тягарем для нього, і він усамітнився для того, щоб присвятити себе математичним дослідженням. Коли Декарту виповнився 21 рік, він кілька років служив добровольцем в арміях Голландії, Баварії та Угорщини. За цей час Декарт набув непогані військові звички, а також деякі авантюрні риси характеру. Йому подобались бали та азартні ігри — при цьому гравцем він був дуже вдалим, у чому велику роль зіграв його математичний талант. Будучи на службі в герцога Максиміліана Баварського, Декарт брав участь у битві на Білій горі в околиці Праги, в листопаді 1620 року.[4]

У 1629 році переїхав до Нідерландів. Ніщо людське не було чужим для нього — правда, єдиний його любовний роман тривав всього лише три роки. Коханою Декарта була якась голландська жінка, яка в 1635 році народила йому дівчинку. Декарт обожнював дитину і був сильно вражений раптовою смертю дочки у п'ятирічному віці. Він завжди казав про цю втрату як про найбільше нещастя у своєму житті.

Декарт надавав великого значення практичному використанню наукових знань. Так, його цікавило, яким чином можна зберегти волосся від посивіння. Він проводив також деякі досліди з кріслом-гойдалкою.

Одного разу під час служби в армії Декарту наснився сон, що мав велике значення для всього його життя. Цілий день 10 листопада він провів на самоті у своїй кімнаті, міркуючи над науковими та математичними проблемами. Це було в старовинному баварському будинку, де кімната зігрівалася великою дерев'яною піччю, що, мабуть, сприяло творчому процесу. Непомітно для себе Декарт задрімав, і йому наснилося, як він у майбутньому розповідав, що перед ним з'явився «дух правди» і почав докоряти йому за лінощі. Цей дух повністю оволодів свідомістю Декарта і переконав його в тому, що йому в житті необхідно довести придатність математичних принципів для пізнання природи та їхню велику користь, оскільки вони надають науковим знанням строгість та певність.

Для продовження занять математикою Декарт повернувся до Парижа, але столичне життя знову швидко набридло йому. Він продав маєток, який отримав від батька і переїхав до самотнього сільського будинку в Голландії. Його любов до самотності була настільки великою, що протягом двадцяти років він змінив 24 будинки в 13 різних містах і при цьому тримав свою адресу в таємниці навіть від найближчих друзів, з якими підтримував постійне листування. Його єдиними і незмінними вимогами до нового місця проживання були невелика відстань до католицької церкви та університету.

Рене Декарт з королевою Христиною

Зрештою на нього звернула свою увагу шведська королева Христина. Вона запросила Декарта давати їй уроки філософії. І хоч Декарт надто любив волю і самотній спосіб життя, він не міг не проявити поваги до королівського прохання. Королева прислала за ним військовий корабель, і наприкінці 1649 року Декарт ступив на землю Швеції. Проте королева Христина виявилась не зразковою ученицею. Вона могла викраяти для зустрічей з філософом лише дуже ранкові години — близько п'ятої години ранку. До того ж заняття проходили в погано прогрітій бібліотеці, а зима видалася дуже холодною. Кволий і хворобливий Декарт стійко переносив ранні підйоми та жорстокі ранкові холоди протягом майже чотирьох місяців. Проте зрештою він захворів на запалення легень і помер 11 лютого 1650 року.

Цікавим постскриптумом до смерті цієї великої людини, який віддав багато сил вивченню взаємодії тіла і душі, може послугувати історія його власного тіла після смерті. Через 16 років після смерті Декарта його друзі вирішили, що тіло має знаходитися у Франції. Але труна, яку надіслали до Швеції, виявилась занадто короткою. А тому шведська влада, не довго думаючи, вирішила відділити голову Декарта від тіла і поховати її окремо — доти, доки не будуть отримані розпорядження з Парижа.

Поки залишки філософа готували до відправки у Францію, французький посол вирішив, що непогано було б мати яку-небудь пам'ятку про великого співвітчизника. А тому він відрізав вказівний палець на правій руці Декарта. Тим часом тіло без голови і пальця було з великими церемоніями перепоховано в Парижі. Через декілька років один армійський офіцер викопав череп Декарта на сувенір, який потім протягом 150 років переходив від одного колекціонера до іншого, поки, нарешті, не був похований у Парижі.

Усі власні папери та рукописні роботи Декарта були зібрані і після його смерті морем відправлені до Парижа. Проте корабель затонув, не діставшись до причалу. Папери протягом трьох днів перебували під водою. У майбутньому знадобиться сімнадцять років, щоб відреставрувати записи Декарта й зробити їх придатними до друку.

Наукові дослідження

Математика

«Міркування про метод» Декарта

У 1637 побачила світ головна математична праця Декарта «Міркування про метод» (повна назва: «Міркування про метод, що дозволяє направляти свій розум і відшукувати істину в науках»).

У цій книзі викладалася аналітична геометрія, а в додатках — численні результати в алгебрі, геометрії, оптиці (у тому числі — правильне формулювання закону заломлення світла) і багато чого іншого).

Особливо слід відзначити перероблену Декартом математичну символіку Вієта, з цього моменту близьку до сучасної. Коефіцієнти він позначав a, b, c …, а невідомі — x, y, z. Натуральний показник степеня прийняв сучасний вигляд (дробові і негативні утвердилися завдяки Ньютону). З'явилася риска над підкореневим виразом. Рівняння приводяться до канонічної форми (у правій частині — нуль).

Символічну алгебру Декарт називав «Загальною математикою» і писав, що вона повинна пояснити «все, що відноситься до порядку і міри».

Створення аналітичної геометрії дало змогу перевести дослідження геометричних властивостей кривих і тіл на алгебраїчну мову, тобто аналізувати рівняння кривої в деякій системі координат. Цей переклад мав той недолік, що тепер треба було акуратно визначати справжні геометричні властивості, які не залежать від системи координат (інваріанти). Однак переваги нового методу були винятково великі, і Декарт продемонстрував їх у тій же книзі, відкривши численні положення, невідомі древнім і сучасним йому математикам.

У додатку «Геометрія» були дані методи розв'язання алгебраїчних рівнянь (зокрема геометричні та механічні), класифікація алгебраїчних кривих. Новий спосіб завдання кривої — за допомогою рівняння — був вирішальним кроком до поняття функції. Декарт сформулював точне «правило знаків» для визначення числа додатних коренів рівняння, хоча і не довів його.

Декарт досліджував алгебраїчні функції (многочлени), а також ряд «механічних» (спіралі, циклоїди). Для трансцендентних функцій, на думку Декарта, загального методу дослідження не існує.

Комплексні числа ще не розглядалися Декартом на рівних правах з дійсними, однак він сформулював (хоча і не довів) основну теорему алгебри: загальна кількість дійсних і комплексних коренів алгебраїчного рівняння дорівнює його степеню. Від'ємні корені Декарт за традицією іменував помилковими, проте об'єднував їх з додатними терміном дійсні числа, відокремлюючи від уявних (комплексних). Цей термін увійшов у математику. Втім, Декарт виявив деяку непослідовність: коефіцієнти a, b, c … у нього вважалися додатніми, а випадок невідомого знака спеціально відзначався трьома крапками ліворуч.

Усі невід'ємні дійсні числа, не виключаючи ірраціональних, розглядаються Декартом як рівноправні; вони визначаються як відношення довжини деякого відрізка до еталону довжини. Пізніше аналогічне визначення числа взяли Ньютон і Ейлер. Декарт поки ще не відокремлює алгебру від геометрії, хоча змінює їхні пріоритети; розв'язок рівняння він розуміє як побудову відрізка з довжиною, рівною кореню рівняння. Цей анахронізм був незабаром відкинутий його учнями, передусім — англійськими, для яких геометричні побудови — чисто допоміжний прийом.

Книга «Метод» відразу зробила Декарта визнаним авторитетом у математиці й оптиці. Прикметно, що видана вона була французькою, а не латиною. Додаток «Геометрія» було, проте, тут же перекладено латиною і неодноразово видавався окремо, розростаючись від коментарів і ставши настільною книгою європейських учених. Праці математиків другої половини XVII століття відображають сильний вплив Декарта.

Механіка і фізика

Декарт за роботою.

Фізичні дослідження відносяться головним чином до механіки, оптики і будови Всесвіту.

  • Декарт ввів поняття «сили» (міри) руху (кількості руху), маючи на увазі під ним добуток «величини» тіла (маси) на абсолютне значення його швидкості, сформулював закон збереження руху (кількості руху), проте тлумачив його неправильно, не враховуючи, що кількість руху є векторною величиною (1664).
  • Досліджував закони удару, вперше чітко сформулював закон інерції (1644).
  • Висловив припущення, що атмосферний тиск зі збільшенням висоти зменшується.
  • У 1637 вийшла у світ «Діоптрика», де містилися закони поширення світла, відбивання та заломлення, ідея ефіру як переносника світла, пояснення райдуги.
  • Декарт першим математично вивів закон заломлення світла (незалежно від Вілеброрда Снеліуса) на межі двох різних середовищ[5]. Точне формулювання цього закону дозволило вдосконалити оптичні прилади, які тоді стали відігравати величезну роль в астрономії та навігації (а незабаром і в мікроскопії)!.

Астрономія

В астрономії Декарт відомий як автор космогонічної гіпотези — теорії вихорів, яка протягом певного часу конкурувала з теорією всесвітнього тяжіння. Вважав, що Сонце (як і інші зірки) оточене ефірною речовиною, яка розповсюджується на великі відстані у всіх напрямах. Обертаючись, Сонце приводить в обертальний рух прилеглі області цієї речовини, потім вони, у свою чергу, передають його наступним областям, так що, нарешті, вся маса приходить в обертання. У цьому ефірному вихорі мчать навколо Сонця планети. Проте Декарт не зміг сформулювати закони планетних рухів, тому його гіпотеза не отримала подальшого розвитку.

Філософське вчення Декарта на противагу середньовічним поглядам ґрунтувалося на уявленні про безмежність й однорідність світової матерії (простору), який не має порожнеч і нескінченно подільний.

Інші наукові досягнення

Найбільшим відкриттям Декарта, яке стало фундаментальним для подальшого розвитку психології, можна вважати поняття про рефлекс і принцип рефлекторної діяльності. Схема рефлексу зводилася до механічної реакції організму на подразнення. В уявленні Декарта організм тварини чи людини був машиною, механізмом. При такому розумінні живе тіло не вимагало більше втручання душі; функції «машини тіла», до яких відносяться «сприйняття, відображена ідей, утримання ідей в пам'яті, внутрішні прагнення … здійснюються в цій машині як рух коліщат годинника».

Поряд з ученням про тіло як механізм розроблялася проблема афектів (пристрастей) як тілесних станів, які є регуляторами психічного життя. Термін «пристрасть», або «афект», в сучасній психології вказує на певні емоційні стани.

Філософське вчення

Descartes Discours de la Methode.jpg

Декарт прославив своє ім'я великою кількістю трактатів з математики та філософії. Основні з них: «Геометрія» (1637), «Міркування про метод…» (1637), «Засади філософії» (1644). Крім того він заклав основи аналітичної геометрії, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних визначень, висловив закон збереження руху, дав поняття імпульсу сили. Автор теорії, яка пояснює утворення небесних тіл вихоровим рухом частинок матерії (вихори Декарта). Ввів поняття рефлексу (дуга Декарта).

Теорія пізнання

Декарт був основоположником раціоналізму, установки, за якою наші знання складаються в основному або винятково з апріорного знання, ідей, які у нас уже є. Він поставив розум на перше місце, а роль досвіду звів до простої перевірки умовиводів інтелекту. Декарт вважав, що розум спроможний пізнати світ, проте, потребує правильного застосування, тобто методу[6]. Він поставив собі мету наново обґрунтувати знання з огляду на нові досягнення в природничих науках тієї епохи, які він порівнює із частинами дерева: коріння — метафізика, фізика — стовбур, механіка, медицина та мораль — різні гілки. Останні з перелічених наук потрібні людині для опанування природи. Декарт сподівався припинити суперечки духовної еліти, якій він ставив у провину війни того часу. Його метод базується на індукції та дедукції:

Вважати істиною тільки те, що не викликає жодного сумніву. Розкладати кожну складну проблему або завдання на простіші. Методично переходити від відомого і дослідженого до невідомого й недослідженого (від простого евідентного знання до складнішого). Не робити жодних пропусків у логічних ланках дослідження.

Декарт прагнув дослідити, яким чином можливе точне та надійне пізнання. Існує розрив між науковими знаннями та тим, що ми бачимо безпосередньо. Наприклад, Сонце насправді набагато більше від того, що ми спостерігаємо. Можливо, що органи чуття дурять нас, але ми цього не помічаємо. Сумнів у Декарта є методичним підходом — потрібно сумніватися в усьому, що не доведено строго. Декарт особисто не сумнівався в існуванні світу. Він припускав, що «Genius malignus» («злий Бог») може дурити людину в усьому, окрім того, що вона думає і щодо чого сумнівається.

Шукаючи положення, яке не можна було б поставити під сумнів, Декарт сформулював вислів «Cogito ergo sum» — «Думаю, отже, існую». Це єдине, в чому не можна сумніватися. Суб'єкт пізнання, людина, не може поставити під сумнів факту свого мислення. На відміну від Августина, який розвинув схожі думки, Декарт розвинув на базі цього положення свою систематику.

Після того, як доказане існування «я», потрібно показати його сутність. Для Декарта дух, душа, розум та розсудок є однаковими речами — атрибутами «свідомої істоти» (лат. res cogitans), яка сумнівається, розуміє, підтверджує, заперечує, бажає, фантазує тощо. Декарт першим запровадив у філософію поняття свідомості. Вміст свідомості складають думки: ідеї, афекти (вольові акти) та висновки. Тільки ідеї можуть бути правильними або хибними, оскільки тільки у ідей можна знайти відповідність або невідповідність до зовнішніх речей. У подальшій класифікації Декарт розділяє вроджені, запозичені та розвиті самою людиною ідеї. Вроджені ідеї є в будь-який час готовими поняттями. Вони також визначають результати пізнання.

Метафізика Декарта, 2007 автор:О.Войтович

Бог та метафізика

Декарт вірив у Бога як досконалу істоту, існування якої він ніколи не ставив під сумнів. Якби не було Бога, тоді він не був би досконалим. Оскільки людина є недосконалою істотою, а із недосконалого не може вийти щось досконале, то Бог існує за межами людської уяви. Отже, існування Бога є джерелом об'єктивного значення людського мислення. А оскільки Бог у своїй досконалості не обманює людину, а дає їй можливість пізнання, не може бути обманом те, що людина має тіло, природа існує, а 2 плюс 2 дорівнює 4. Неправильні сприйняття спричинені тим, що Бог наділяє нас свободою одне називати правильним, а друге — неправильним, що і є доказом нашої богоподібності. Таким чином Декарт ставив світ на метафізичний фундамент.

Декарт був противником аристотелізму, як, між іншим, і Гоббс, його конкурент. Тому він відкидав телеологію, заміняючи її на каузалістику, створюючи таким чином підґрунтя для механіки. У механічному світі, подібному до годинника, Бог є основною пружиною, рушієм. Після приведення світового механізму в рух розвиток Всесвіту визначається самостійно. Декарт також відкидав органіку Аристотеля, вважаючи людське тіло машиною із кінцівками, які взаємодіють із мозком через рефлекторний акт. Дух є королем тіла. Проте в аристотелівському дусі він визначає душу, яка має здатність до мислення, та волю, що утворює різницю між трупом та живою людиною.

В основі філософії Декарта лежить дуалізм душі та тіла. Декарт поділяє буття на світ об'єктів («рес екстенсе») та світ думок («рес когітанс»). «Рес екстенсе» є фізичним тілом, об'ємним, його можна розділити, розрушити, воно підлягає правилам каузальності. А «рес когітанс» не має об'єму, неподільний, але має мислення. Дух, який належить до останнього, є суб'єктом пізнання, який стоїть перед об'єктивним світом. Проблему дуалізма — поєднання цих двох постатей / царств Декарт не зміг вирішити . Її вирішує, зокрема, Спіноза, який висуває тезу «психофізичного паралелізму», відповідно до якої співвідношення між духом та тілом базується на тому, що обидві є формами явищ однієї й тієї ж самої субстанції, які поводять себе паралельно одна до одної.

Субстанція, за Декартом, є щось, що існує й не потребує нічого іншого для свого існування. Бог є в цьому сенсі єдиною субстанцією. Він також вважає матеріальні речі та душу субстанціями, оскільки вони зумовлені тільки існуванням Бога.

Етика

Лист написаний рукою Декарта, грудень 1638 р.

На думку Декарта, перш ніж визначити для себе правила поведінки, не можна в усьому сумніватися, потрібно знати максими провізоричної моралі, яка допомагає досягненню ойдеймонії (щастя):

Дотримуватися всіх законів та звичаїв країни походження. Жити за середніми поняттями людей свого оточення. Не приймати жодних обов'язків. Завжди бути впевненим у ситуації, в разі непевності — вибирати за найвищою ймовірністю, уникаючи таким чином докорів сумління. Підлаштовуватися під світ, ніж, навпаки, підлаштовувати світ під себе (тут відчувається вплив стоїцизму). Єдине, що є в нашому розпорядженні — це розум. Воля прагне тільки того, що їй пропонує розум, отже не може прагнути нічого недосяжного. Спрямовувати життя на розвиток розуму та пізнання.

Твори

  • «Геометрія» (1637)
  • «Міркування про метод…» (1637)
  • Уривки з «Міркування про метод» на проекті «Візія» (українською мовою)
  • «Начала філософії» (1644)

Українські переклади

  • Рене Декарт. Метафізичні розмисли. Пер. з франц. Зої Борисюк — Київ: Юніверс, 2000, с.21-298.

Див. також

  • Декартів лист
  • Овал Декарта
  • 3587 Декарт — астероїд, який було названо на честь вченого.
  • Міжнародна премія Рене Декарта

Примітки

? data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.d:Track:Q20666306d:Track:Q54837 ? Desmond, p. 24 ? Baird, Forrest E.; Walter Kaufmann (2008). From Plato to Derrida. Upper Saddle River, New Jersey: Pearson Prentice Hall. с. 373–377. ISBN 0-13-158591-6.  ? Battle of White Mountain, Britannica Online Encyclopedia ? «Ren? Descartes». Encarta. Microsoft. 2008. http://encarta.msn.com/encyclopedia_761555262/Rene_Descartes.html#s3. Процитовано 2007-08-15.  ? Emily Grosholz (1991). Cartesian method and the problem of reduction. Oxford University Press. ISBN 0198242506. «But contemporary debate has tended to…understand [Cartesian method] merely as the ‘method of doubt’…I want to define Descartes' method in broader terms…to trace its impact on the domains of mathematics and physics as well as metaphysics.» 

Література

Principia philosophiae, 1685
  • "Медитації" Декарта у дзеркалі сучасних тлумачень: Жан-Марі Бейсад, Жан-Люк Марйон, Кім Сан Он-Ван-Кун : [збірка] : пер. з фр. і лат. / уклад. О. Хома ; [відп. ред. С. В. Пролеєв ; літ. ред. Л. Лисенко]. – Київ : Дух і Літера, 2014. – 368 с. – Тит. арк. парал. фр. – Бібліогр.: с. 357-360. – ISBN 978-966-378-329-1
  • Асмус В.Ф. Декарт. — М. : Высшая школа, 2006. — 335 с. — (Классика философской мысли.) — 3000 прим. — ISBN 5-06-005113-7. (рос.)
  • Барабанов О. О., Петрова Е. В. Два математических письма Декарта принцессе Елизавете Богемской // История науки и техники, № 1, 2011, С. 20-32. (рос.)
  • Барабанов О. О., Барабанова Л. П. История теоремы Декарта о кругах // История науки и техники, № 5, 2011, С. 2-15.
  • Бессмертие философских идей Декарта (Материалы Международной конференции, посвященной 400-летию со дня рождения Рене Декарта) / Ответственный редактор Мотрошилова Н.В. — М. : ЦОП Института философии РАН, 1997. — 181 с. — (Научное издание) — 500 прим. — ISBN 5-201-01958-7. (рос.)
  • Декарт // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907.(рос.) (рос.)
  • История математики под редакцией А. П. Юшкевича в трёх томах, том II, М.: Наука, 1970 Математика XVII столетия. (рос.)
  • Катасонов В. Н. Метафизическая математика XVII в. М.: Наука, 1993. (рос.)
  • Кирсанов В. С. Научная революция XVII века. М.: Наука, 1987. (рос.)
  • Кузнецов Б. Г. Эволюция картины мира. Глава 7: Картезианское естествознание. — М. : Издательство АН СССР, 1961 (2-е издание: УРСС, 2010). — 352 с. — (Из наследия мировой философской мысли: философия науки) — ISBN 978-5-397-01479-3.. (рос.)
  • Ляткер Я. А. Декарт. М.: Мысль, 1975. (рос.)
  • Мамардашвили М. Картезианские размышления. (рос.)
  • Матвиевская Г. П. Рене Декарт, 1596–1650. М.: Наука, 1976.
  • Alain (1928), Descartes, in Les Passions et la Sagesse, La Pl?iade, 1960, pp. 923–995. (фр.)
  • Ferdinand Alqui? (1950), Descartes. L'homme et l'oeuvre, PUF (r??d. 1987) Онлайн. Короткий вступ у філософію Декарта та біографія. (фр.)
  • Fran?ois Azouvi (2006), Descartes et la France: histoire d'une passion nationale, ?d. Fayard , 2002 ; r??d. Hachette, Pluriel-poche, 2006, ISBN 2-01-279124-7 (фр.)
  • Yvon Belaval, Leibniz critique de Descartes, Gallimard, coll. «Tel», 1997; (фр.)
  • Jean-Marie Beyssade, La Philosophie premi?re de Descartes. Le Temps et la coh?rence de la m?taphysique, Flammarion, coll. " Nouvelle biblioth?que scientifique ", 1979; (фр.)
  • Philippe Comar, M?moire de mon cr?ne — Ren? Descartes, Paris, Gallimard, coll. « L'Un et l'Autre» ", 1997. (фр.)
  • Pierre Guenancia, Descartes et l'ordre politique, PUF, 1983, et Descartes, bien conduire sa raison, D?couvertes Gallimard, Philosophie, 1996 (une introduction ? Descartes). (фр.)
  • Martial Gu?roult (1953), Descartes selon l'ordre des raisons, 2 vol. (фр.)
  • Fran?oise Hildesheimer, Monsieur Descartes. La fable de la raison, Paris, Flammarion, 2010, 506 p. (фр.)
  • Denis Kambouchner, L'homme des passions. Commentaires sur Descartes. Albin Michel, 1995. 2 Vol 501p. chacun. Une somme sur le Trait? des Passions. (фр.)
  • Roger Lef?vre, La pens?e existentielle de Descartes, Bordas, Collection Pour conna?tre, 1965. (фр.)
  • Genevi?ve Rodis-Lewis :
    • Descartes, Calmann-L?vy, 1995 (фр.)
    • Descartes et le rationalisme, PUF, collection Que sais-je ?, 1966, 7e ?d. corrig?e, 1996, (фр.)
    • L'?uvre de Descartes, 2 vol., Vrin, 1971. (фр.)
  • Samuel S. de Sacy, Descartes, Seuil, r??dit? en 1996 ; (фр.)
  • Anne Staquet, Descartes et le libertinage, ?ditions Hermann, Paris, 2009; (фр.)
  • Martin Steffens, M?ditations m?taphysiques 1, 2 et 3, Folio plus philosophie, 2006. Dossier et notes de M. Steffens, lecture d'image de Seloua Louste-Boulbina ISBN 2-07-033836-3; (фр.)
  • Tony James, Le Songe et la Raison. Essai sur Descartes, ?ditions Hermann, Paris, 2010 (фр.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ren? Descartes Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Рене Декарт
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Декарт Р. Сочинения в двух томах. — М.: Мысль, 1989. (рос.)
  • Статья «Декарт, Рене»(рос.) в энциклопедии «Кругосвет» (рос.)
  • Discourse On the Method(англ.) у Проекті Гутенберг (англ.)
  • Selections from the Principles of Philosophy(англ.) у Проекті Гутенберг (англ.)
  • Рене Декарт. Бібліографічні дані (англ.)
?????????? ??????? ???? ???????
? ??????????567891011121314????????? ?

?????? ????????? ???? ??'? ??????? ????????? ????????? ? ?????????? ?? ?????????. ??????? ? ???: ??????????? (1637), ?????????? ??? ????? (1637), ??????? ?????????? (1644). ???? ???? ??? ?????? ?????? ??????????? ?????????, ??? ??????? ??????? ???????? ? ???????, ???? ?????? ???????????? ?????????, ???????? ????? ?????????? ????, ??? ??????? ???????? ????. ????? ??????, ??? ??????? ????????? ???????? ??? ????????? ????? ???????? ??????? (?????? ???????). ???? ??????? ???????? (???? ???????).

?????? ????????

?????? ??? ???????????????? ????????????, ?????????, ?? ???? ???? ?????? ??????????? ? ????????? ??? ????????? ? ?????????? ??????, ????, ??? ? ??? ??? ?. ?? ???????? ????? ?? ????? ?????, ? ???? ??????? ???? ?? ??????? ????????? ?????????? ?????????. ?????? ??????, ?? ????? ?????????? ??????? ????, ?????, ???????? ??????????? ????????????, ????? ??????. ?? ???????? ???? ???? ?????? ???????????? ?????? ? ?????? ?? ???? ?????????? ? ??????????? ?????? ? ?????, ??? ??? ???????? ?? ????????? ??????: ??????? ? ??????????, ?????? ? ???????, ????????,???????? ?? ?????? ? ????? ?????. ??????? ? ??????????? ???? ???????? ?????? ??? ?????????? ???????. ?????? ?????????? ????????? ????????? ???????? ?????, ???? ??? ?????? ? ??????? ????? ???? ????. ???? ????? ????????? ?? ???????? ?? ????????:

??????? ??????? ?????? ??, ?? ?? ???????? ??????? ???????.

?????????? ????? ??????? ???????? ??? ???????? ?? ????????.

????????? ?????????? ??? ???????? ? ???????????? ?? ?????????? ? ?????????????? (??? ???????? ??????????? ?????? ?? ???????????).

?? ?????? ?????? ????????? ? ???????? ?????? ???????????.

?????? ??????? ?????????, ???? ????? ??????? ????? ?? ??????? ????????. ????? ?????? ??? ????????? ???????? ?? ???, ?? ?? ?????? ?????????????. ?????????, ????? ????????? ???????? ?????? ??? ????, ?? ?? ?????????????. ???????, ?? ?????? ????? ?????? ???, ??? ?? ????? ?? ?????????. ?????? ? ??????? ? ?????????? ???????? ? ???????? ??????????? ? ??????, ?? ?? ???????? ??????. ?????? ???????? ?? ?????????? ? ????????? ?????. ?? ?????????, ?? ?Genius malignus? (????? ????) ???? ?????? ?????? ? ??????, ????? ????, ?? ???? ????? ? ???? ???? ????????????.

??????? ?????????, ??? ?? ????? ???? ? ????????? ??? ??????, ?????? ??????????? ?????? ?Cogito ergo sum? ? ??????, ????, ??????. ?? ?????, ? ???? ?? ????? ???????????. ???'??? ????????, ??????, ?? ???? ????????? ??? ?????? ????? ????? ????????.

???? ????, ?? ???????? ????????? ???, ???????? ???????? ???? ????????. ??? ??????? ???, ????, ????? ?? ???????? ? ?????????? ?????? ? ?????????? ????????? ??????? (???. ?res cogitans?), ??? ????????????, ?????, ???????????, ?????????, ?????, ???????? ????. ?????? ?????? ?????????? ? ????????? ??????? ??????????. ????? ?????????? ????????? ?????:????, ?????? (??????? ????) ?? ????????. ????? ???? ?????? ???? ??????????? ??? ???????, ???????? ?????? ? ???? ????? ?????? ????????????? ??? ??????????????? ?? ????????? ?????. ? ????????? ???????????? ?????? ???????? ????????, ?????????? ?? ??????? ????? ??????? ????. ???????? ???? ? ? ????-???? ??? ???????? ?????????. ???? ????? ?????????? ?????????? ????????.

??? ?? ??????????. ?????? ????? ? ???? ?? ????????? ??????, ????????? ???? ??? ?????? ?? ?????? ??? ??????. ??????????? ?????????? ?????????? ???, ?? ??? ??????? ??? ????????, ???? ???????? ??????????, ? ????? ? ????????????, ?? ? ? ??????? ????? ??????????????. ????? ????? ?????? ?????? ???? ?? ???????????? ?????????.

?????? ??? ??????????? ?????????????, ??, ??? ?????, ? ?????, ???? ?????????. ???? ??? ???????? ??????????, ????????? ?? ?? ????????????, ????????? ????? ????? ????????? ??? ????????. ? ??????????? ?????, ????????? ?? ?????????, ??? ? ???????? ????????, ??????. ???? ?????????? ????????? ????????? ? ??? ???????? ???????? ???????????? ??????????. ?????? ????? ???????? ???????? ??????????, ???????? ??????? ???? ??????? ?? ??????????, ??? ??????????? ?? ?????? ????? ???????????? ???. ??? ? ??????? ????. ????? ? ????????????????? ???? ??? ???????? ????, ??? ??? ????????? ?? ????????, ?? ????, ?? ??????? ??????? ??? ?????? ?? ????? ???????.

? ?????? ????????? ??????? ?????? ??????? ???? ?? ????. ?????? ??????? ????? ?? ???? ??'????? (???? ?????????) ?? ???? ????? (???? ?????????). ???? ????????? ? ???????? ?????, ??'?????, ???? ????? ?????????, ?????????, ???? ???????? ???????? ????????????. ? ???? ????????? ?? ??? ??'???, ???????????, ??? ??? ????????. ???, ???? ???????? ?? ??????????, ? ???'????? ????????, ???? ?????? ????? ??'???????? ??????. ???????? ???????? ? ????????? ??? ???? ???????? / ?????? ?????? ?? ???? ???????? . ?? ???????, ???????, ???????, ???? ??????? ???? ??????????????? ????????????, ?????????? ?? ???? ?????????????? ??? ????? ?? ????? ????????? ?? ????, ?? ?????? ? ??????? ???? ?????? ? ? ? ???????????????, ??? ???????? ???? ?????????? ???? ?? ?????.

??????????, ?? ????????, ? ????, ?? ????? ? ?? ???????? ?????? ?????? ??? ????? ?????????. ??? ? ? ????? ????? ?????? ???????????. ?? ????? ?????? ??????????? ???? ?? ???? ????????????, ???????? ???? ????????? ?????? ?????????? ????.

????? ?? ????? ???????, ???? ??? ????????? ??? ???? ??????? ?????????, ?? ????? ? ?????? ???????????, ???????? ????? ??????? ????????????? ??????, ??? ????????? ?????????? ?????????? (?????):

????????????? ???? ??????? ?? ??????? ?????? ??????????. ???? ?? ????????? ????????? ????? ????? ????????. ?? ???????? ?????? ????'?????.

?????? ???? ????????? ? ????????, ? ???? ?????????? ? ???????? ?? ???????? ???????????, ???????? ????? ????? ??????? ????????.

??????????????? ??? ????, ???, ???????, ?????????????? ???? ??? ???? (??? ???????????? ????? ?????????). ?????, ?? ? ? ?????? ????????????? ? ?? ?????. ???? ?????? ?????? ????, ?? ?? ???????? ?????, ???? ?? ???? ???????? ?????? ???????????.

???????????? ????? ?? ???????? ?????? ?? ????????.

? ??????????567891011121314????????? ?

???? ??????????: 2015-11-05; ??????????: 1099 | ????????? ????????? ????

????????????? ???????:


??????? ??????????:


????? ?? ?????:


???? ?????? ????????? ??? ????? - ???????? - ????????? ????????? ??????

???? ?????? (1596?1650) ? ??????????? ???????, ????? ? ?????????; ????????? ???????????? ?????? ????. ????????? ? ??????? ???'?. ???????? ? ????? ???????. ??? ? ??????? ?????????? ?????????? ?? ?????? ??????????? ? ????????? ???????????? ???????????? ????????, ??? ???????? ? ?????.

??????? ???????? ????? ?????? ? ??????? ?????????????? ?????. ???????? ?????? ???? ?? ??????????, ??????? ??, ?????????????, ??????? ?????? ?????????? ???????? ?????? ?? ??? ??? ?????? ?????? ? ?????????. ???????? 20 ????? ?????????? ???????? ???????? ??????. ? 1649 ?. ?????? ??????? ?????????? ????????? ???????? ???????? ????????? ?? ????????? ???????? ????. ????????? ??? ??????? ????? ??? ? ??????? ?????? ?????? ????? ???????? ???? ??????????? ??????.

"????????? ??? ?????" (1637) ? ???? ?? ????????????? ?????? ?. ???????, ? ????? ?????? ????????? ???????? ???? ?????????. ??????????? ? 6 ??????: ??? ????? (??????? 1); ??? ???????? ????? (??????? 2); ??? ?????? (??????? 3); ??? ????????? ???? ?? ????????? ???? (??????? 4); ??? ???????? ?????? (??????? 5); ??? ?????? ???????? ???? (??????? 6).

? ?????? ??????? ?. ??????, ?????????? ????? ?? "...????????? ????????? ?????? ? ?????????? ??????? ??? ???????", ?????????, ?? ?? ????????? ????????? ????? ???????? ???? ????? ?? ??????? ??? ??????, ??? ?? ??????????. ??? ????, ?? ????? ???? ????????? ??????? ??????? ? ????????, ??????????? ?? ??????? ???????? ??????? ???????. "???????? ????? ? ???... ???????? ???????? ? ?????".

???? ??????????? ????????? ????? ? ?????????, ?????? ?. ??????, ? ???????? ??????, ???? ???????? ??? ????????? ??????? ?? ????????? ?????????? ? ???????? ????????? ???????????????. ??? ????? ????????? ?????? ?. ?????? ???????? ????????. ???? ????????, ?? ???? ?????, ???? ??? ????????? ??????? ?????, ? ?? ??? ????????? ?????. ? ???? ????, ??? "? ?????????? ?????????? ???????????? ??????????", ?. ?????? ????? ???????? ?????????? "?? ????????????? ? ??????????? ?? ???????". ??????????? ??????? ??????????? ?. ?????? ????????? ???????? ?? ??? ?????????? ??????:

?. ?????? ???????? "??????? ??????? ??????".

? ?????? ??????? ??????? ?????? ???????? ???????????, "??????? ? ??????????" ? ????????? ? ????????? ??? ????????. ?? ???? ???????? ?? ??????? ?????? ??????, ??? ? ?? ???? ?????????? ???????? ????????? ????????. ????? ???????? ??????? ??????????? ?? ????????????? ? ????? ?????????.

????? ??????? ?????????? ????????????? ?? ??????? ?????????, ?? ?????????????, ??? ????? ???? ?? ????????.

????? ??????? ????????? ?????? ??????? ? ????????? ????? ????? ?????, ????????? ? ????????? ???????????? ? ?????, ?? ????? ??????????, ? ??????????? ??????, ?? ?? ???????, ?? ???????? ???????? ????????, ??? ?????????? ?? ???????????? (??? ??? ???????? ?? ?????????).

???????? ??????? ??????? ?????????? ?????? ???? ??????????? ? ??????? ???? (???????????) ??????????, ??? ?? ????????? ?????? ????? ? ????????? ???????? ?????.

?? ????, ??????? ??????? ????????? ?????? ????????? ?? ??????????: ???????? ? ???????? ? ??????????; ?????? ???????? ?????????? ????? ??????? ?????????????; ????? ??? ????? ???, ??? ?? ?????????? ?????? ?????, ????? ????????? ?????????????? ??????? ??????????. ??? ???????????? ????????? ??? ?????? ????????? ????????, ?? ????????? ???? ??????????? ????????? ????? ???????????, ? ????????, ??? ??? ????? ?????????? ???????? ? ???.

? ????? ????????? ?????? ?. ?????? ???????? ??????? ??????:

1) ??????????? ??????? ? ??????? ??? ??????, ????????????? ??????????? ?????, ????? ???? ???????????????;

2) ?????????? ???????? ??????? ? ??????? ? ?????????? ????????? ??????. ???? ??? ????????? ????? ?????, ???? ? ? ????????, ???? ????????????? ??, ??????? ???? ?????? ?????????;

3) ?????? ???????? ?????????? ??????? ????, ????????? ???? ???????, ? ?? ??????? ?????. ???? ????????? ? ??????, ?? ? ?????? ????? ????? ??????????? ?????? ???? ?????, ? ?? ????? ????), ?? ?? ??????? ??? ???????, ??, ?? ??? ?? ???????, ????? ?????????? ?? ???? ????????? ?????????.

"???????, ?? ?????????? ???? ??????, ? ???????? ?. ??????, ? ? ?????? ????? ?????? ?????? ????? ? ????? ?????, ??? ??????????? ??????? ????? ? ???".

?. ?????? ???????? ?????? ??????????, ???????? ??????? ??????: "? ?????, ???? ? ?????". ? ????? ??????? ????????: "? ??????? ????? ?? ??, ?? ? ??? ???, ???? ? ???????? ?? ????? ??? ??????????? ?????? ?? ?????, ???? ?????????, ??? ? ???, ????? ????? ?????????, ?????? ???????".

???????? ??? ???????? ??????, ?. ?????? ?????????, ?? ??? ? ????, ?? ???????. "? ? ??????????, ??? ???????? ??? ??????? ???? ??????? ? ????????..." ? ????: "??? ?, ??? ????... ????????? ???????? ??? ????... ? ???? ? ???? ?????? ?? ????, ???? ?? ????????? 6 ???? ???, ??? ???? ?". ???? ???? ??????????.

???? ???????????? ??????????? ???????: "...????? ?? ?? ???????????, ?? ??????? ?????????? ? ????????? ????? ?????? ??????????? ?????? ??????". ?. ?????? ???????? ????????. ????? ?????? ???? ?????, ??? ???? ?? ????? ????????, ?? ??????. ????? ?????? ?????? ?????? ?? ???? ????, ??? ?? ?? ???????, ?? ??????? ?? ????? ??????.

? ?'???? ??????? ????? ????? ?. ?????? ????????? ????? ???????????? ????????? ????????? ???? ? "??????? ????? ?????". ??? ????? ??????, ?? ??????? ???????? ? ?????????????? "????????? ???????".

????????? ????? ?????????? ???? ????????? ?????????: ???????????? ???????, ??????? ? ??????????????? ????????? ??????.

?? ?????????? ?. ?????? ?????????? ????????? ????????????? ????? ???????? ?????????, ????? ??????? ???? ? ???????? ????, ??? "...????????? ??????????? ? ?????????? ???????".

??? ????? ???????? ????? ??????'?, ??????? ??? ????? ?????, ?????????????? ????? ???? ??????? ?? ??? ???????, ? ??? ????????, ???????? ????? ??????? ??????????.

Понравиласть статья? Жми лайк или расскажи своим друзьям!
Теги к новости:
Комментарии
Добавить комментарий
Похожие новости:
12.10.2018
Декарт Рене (краткая биография этого человека является объектом нашего исследования) был знаменитым французским физиком, математиком, а также физиологом и фи
10.10.2018
Декарт Рене (краткая биография этого человека является объектом нашего исследования) был знаменитым французским физиком, математиком, а также физиологом и фи
09.10.2018
Декарт Рене (краткая биография этого человека является объектом нашего исследования) был знаменитым французским физиком, математиком, а также физиологом и фи
04.10.2018
Декарт Рене (латинизированное имя Картезий) (31.03.1596-11.02.1650) - французский философ, физик, математик и физиолог. Родился в местечке
20.09.2018
Запрос «Декарт» перенаправля Кратко о философии: самое главное и основное про философию в кратком изложении < >> Все биографии >> Философы из Франции
16.09.2018
Что открыл Рене Декарт, фрx Декарт Рене (краткая биография этого человека является объектом нашего исследования) был знаменитым французским физиком, математиком
08.09.2018
Рене Декарт (фр. Rene Descartes; лат. Renatus Cartesius — Картезий; 31 марта 1596 — 11 февраля 1650) - французский философ, математик, механик, физик
19.08.2018
Рене Декарт (фр. Rene Descartes; лат. Renatus Cartesius — Картезий; 31 марта 1596, Лаэ (провинция Турень), ныне Декарт (департамент Эндр и
18.08.2018
Запрос «Декарт» перенаправля X X Случайная цитата Последние прокомментированные цитаты Рене ДекаD Рене Декарт (1596 - 1650) – математик (основатель аналитической геометрии
18.08.2018
Психологические взгляды Рене Декарта (1596-1650) изложены в следующих трудах: «Страсти души» (1649), «Человек» (1642), «Начало философии» (1642), «Рассуждения о
18.08.2018
Рене Декарт – французский математик, философ, физик, физиолог, авторитетнейший метафизик Нового времени, ученый, заложивший основы Рене Декарт - французский исследователь и философ
12.08.2018
Вашему вниманию предоставляется образец искового заявления о расторжении брака с учётом требований нового Гражданского процессуального кодекса Украины, ко ???? ????????? ????? ????????? ?? ?????????, ??? ???????, ? ????? ????????? ??????? ??????????
выбрать фон